Ґрунт для антуріума: який субстрат обрати та як приготувати самостійно

Антуріуми нерідко продаються у звичайному торф’яному ґрунті, призначеному для кімнатних рослин. Проте не кожному антуріуму підходить така земля, а після пересадки у щільний, погано проникний для повітря субстрат рослина може почати втрачати коріння.

Щоб правильно підібрати ґрунт, варто спочатку розібратися, як антуріуми ростуть у природі. Адже серед представників цього роду є рослини, які оселяються на деревах, види, що ростуть на землі, та ті, що поєднують обидва способи життя.

Саме природні умови визначають, яким має бути субстрат: наскільки він повинен бути пухким, вологоємним, повітропроникним і поживним. А також і догляд за антуріумом теж диктує його природне середовище.

Антуріум у горщику

Як антуріуми ростуть у природі

Батьківщина більшості антуріумів — тропічні райони Центральної та Південної Америки. Вони ростуть у вологих тропічних лісах, де зазвичай немає різких перепадів температури, повітря має високу вологість, а рослини отримують розсіяне світло під кронами дерев.

За способом росту антуріуми поділяють на кілька груп.

Епіфіти — рослини, які оселяються на стовбурах і гілках дерев. Вони використовують дерево як опору, але не живляться його соками. Коріння закріплюється в тріщинах кори, серед моху та накопичених рослинних решток. Воду й поживні речовини такі рослини отримують із дощової води та органічних залишків, що затримуються біля коренів.

Наземні антуріуми ростуть безпосередньо на ґрунті лісу. Їхнє коріння розвивається у верхньому шарі, багатому на перегниле листя, дрібні гілочки та інші органічні рештки. Такий ґрунт не схожий на щільну садову землю: він пухкий, структурний і добре пропускає повітря.

Напівепіфіти можуть починати життя на деревах, а згодом відрощувати коріння до землі. Деякі види, навпаки, починають рости на землі, а потім піднімаються по стовбурах.

Усі ці особливості важливо враховувати під час вирощування антуріумів у кімнатних умовах. Проте є одна спільна вимога: коріння має отримувати достатньо кисню. Тому навіть для наземних видів не варто використовувати важкий, щільний ґрунт, який після поливу довго залишається мокрим.

Особливості вирощування популярних видів антуріумів

Найпоширеніші в кімнатному квітникарстві антуріуми мають різні вимоги до кореневого середовища. Особливо це стосується декоративно-листяних видів, які останніми роками стали популярними серед колекціонерів.

Антуріум Андре та антуріум Шерцера

Антуріум андре різних кольорів

Антуріум Андре (Anthurium andraeanum) — один із найвідоміших представників роду. Саме до цієї групи належить більшість звичних нам антуріумів із великими глянцевими покривалами червоного, рожевого, білого та інших кольорів.

У природі цей вид є переважно епіфітним. Його коріння пристосоване до росту в пухкому органічному середовищі, яке накопичується на стовбурах дерев. Водночас сучасні декоративні сорти та гібриди цілком добре ростуть у горщиках із відповідним субстратом.

Антуріум Шерцера (Anthurium scherzerianum) відрізняється від антуріума Андре насамперед формою суцвіття: його початок зазвичай закручений у спіраль. У природі цей вид росте в гірських вологих лісах Коста-Рики. Він може бути як епіфітом, так і наземною рослиною.

Для обох видів підходить пухкий, структурний субстрат із хорошою повітропроникністю та здатністю утримувати помірну кількість вологи.

Інші популярні декоративно-листяні антуріуми

Серед кімнатних антуріумів є чимало видів, які вирощують не заради квітів, а заради великих, незвичайних за формою та забарвленням листків.

Антуріум кришталевий (A. crystallinum)

Переважно епіфітний, росте на деревах у вологих тропічних лісах

Антуріум кришталевий (A. crystallinum)

Антуріум Кларінервіум (A. clarinervium)

Епіфітний, має товсте шкірясте листя з контрастними світлими жилками

Антуріум Кларінервіум (A. clarinervium)

Антуріум Ворокві (A. warocqueanum)

Епіфітний або напівепіфітний, має довгі вузькі оксамитові листки

Антуріум Ворокві (A. warocqueanum)

Антуріум Магніфікум (A. magnificum) – переважно наземний або напівепіфітний, росте у вологому лісовому середовищі.

Антуріум Вейчі (A. veitchii) – епіфітний, оселяється на деревах, утворює довге листя з характерними складками.

Антуріум Форґеті (A. forgetii) – епіфітний, має округлі оксамитові листки без вираженої виїмки біля основи.

Цей поділ дещо умовний: спосіб росту може змінюватися залежно від місця проживання та умов. Але він добре показує, чому не можна підібрати один рецепт ґрунту, який однаково підходитиме абсолютно всім антуріумам.

Яким має бути ґрунт для антуріума

Незалежно від виду, субстрат для більшості кімнатних антуріумів повинен мати кілька важливих властивостей:

  • Пухкість і повітропроникність. Між частинками субстрату мають залишатися повітряні проміжки, щоб коріння могло дихати.
  • Помірна вологоємність. Субстрат повинен утримувати воду, необхідну рослині, але не перетворюватися після поливу на мокру щільну масу.
  • Стабільна структура. Компоненти не повинні швидко розкладатися, злежуватися та втрачати пористість.
  • Помірна поживність. Антуріумам потрібні поживні речовини, але надмірна концентрація солей у субстраті може пошкоджувати коріння.
  • Слабокисла реакція. Більшості кімнатних антуріумів підходить слабокислий субстрат.

Звичайний універсальний ґрунт може бути основою суміші, але зазвичай його потрібно розпушити та доповнити компонентами, які покращують аерацію й структуру.

Компоненти субстрату для антуріума

Для приготування суміші можна використовувати кілька видів органічних та мінеральних компонентів. Кожен із них виконує свою функцію, тому важливо не просто додавати все потроху, а розуміти, навіщо потрібен конкретний матеріал.

Кора сосни

Один із найважливіших компонентів субстрату для епіфітних антуріумів.

Шматочки соснової кори створюють великі повітряні проміжки, завдяки яким субстрат не злежується. Вони також забезпечують механічну опору для коріння. Для більшості кімнатних рослин краще використовувати кору середньої фракції, приблизно 0,5–2 см. Для невеликих рослин і молодих коренів підійдуть дрібніші шматочки.

Кору бажано використовувати спеціально підготовлену для рослин, без залишків смоли, хімічних просочень та інших шкідливих домішок.

Торф

Верховий кислий торф добре утримує вологу, робить суміш більш однорідною та забезпечує певний запас органічних речовин.

Водночас у чистому вигляді він не підходить для більшості антуріумів: після поливів може ущільнюватися, а при сильному пересиханні іноді погано змочується водою. Тому торф краще використовувати як основу, доповнюючи його корою та розпушувальними компонентами.

Перліт

Легкий пористий матеріал вулканічного походження. Його додають для покращення аерації та зменшення щільності субстрату. Перліт практично не утримує поживних речовин і не є добривом. Його головне завдання — створити додаткові повітряні проміжки та поліпшити структуру суміші.

Сфагнум

Мох сфагнум добре утримує вологу, залишається відносно пухким і створює сприятливе середовище для розвитку коріння. Його можна використовувати як невелику добавку до суміші або для обкладання коренів та верхньої частини субстрату. Особливо корисний він для молодих рослин і видів, які потребують більш стабільної вологості.

Проте надмірна кількість сфагнуму в горщику може зробити субстрат занадто вологим, особливо за прохолодного утримання.

Кокосові чипси та кокосове волокно

Кокосові чипси виконують приблизно ту саму структурну функцію, що й кора: створюють великі пори, покращують повітрообмін і допомагають підтримувати пухкість суміші. Кокосове волокно та дрібний кокосовий субстрат краще утримують вологу. Їх можна використовувати замість частини торфу.

Важливо обирати промиті та підготовлені матеріали, оскільки кокосова сировина може містити надлишок солей, зокрема натрію.

Деревне вугілля

Деревне вугілля додають у невеликій кількості як структурний компонент. Воно пористе, може адсорбувати частину органічних сполук і допомагає підтримувати структуру суміші. Проте вугілля не замінює дренаж і не є обов’язковим компонентом субстрату. Використовувати потрібно чисте деревне вугілля без розпалювачів, ароматизаторів та інших добавок.

Листяний перегній

Це добре перепріла органічна маса з листя. Вона забезпечує субстрат органічними речовинами, підвищує його вологоємність і наближає склад до природного середовища наземних антуріумів. Використовувати потрібно повністю зрілий, пухкий і чистий листяний перегній. Свіже листя або недозріла компостна маса для цього не підходять.

Кислотність ґрунту для антуріума

Антуріуми краще ростуть у слабокислому субстраті. Орієнтовний діапазон pH — 5,5–6,5.

Кислотність впливає на доступність поживних речовин. Якщо субстрат стає надто лужним, рослина може гірше засвоювати окремі мікроелементи, навіть якщо вони присутні в ґрунті.

На реакцію суміші впливають:

  • тип торфу;
  • склад кори та інших органічних компонентів;
  • якість води для поливу;
  • добрива, які використовуються під час вирощування.

Особливо важливо враховувати жорсткість водопровідної води. Регулярний полив водою з високим вмістом гідрокарбонатів може поступово підвищувати pH субстрату. Не потрібно намагатися підкислювати ґрунт навмання. Якщо є підозра на невідповідну кислотність, краще перевірити її за допомогою спеціального тесту.

Пропорції для грунтосуміші.

На жаль, дати єдиний правильний рецепт неможливо. Для сумішей важливо враховувати 2 основних фактори: тип самого антуріуму та умови в яких він буде у Вас жити. Поясню.

Якщо, наприклад, антуріум андре та більшість декоративно-листяних антуріумів часто живуть у природі як епіфіти – це означає що їм треба дуже багато повітря та висока вологість. Отже нам треба додати більше саме структурних компонентів та розпушувачів. Основою будуть кора, кокосові чіпси, перліт. Для підвищення вологості додамо мох – він і не комкується (пропускає повітря) і добре тримає вологу. А от торфу і дрібного кокосу дамо менше. Для шерцера, який переважно наземний можна зробити навпаки – більше торфу і менше кори і чіпсів. Але варто враховувати і те як ви поливаєте… Наприклад, якщо у Вас вологе повітря, ви часто обприскуєуте рослини, то грунт може бути і більш щільним (бо ми розуміємо, що поливати будете не часто), і навпаки, якщо повітря сухе то рослині треба десь брати вологу – і грунт можна зроби біль гігроскопічним (додати більше кокосу, торфу, моху).

пухкий ґрунт для антуріума

Кожен садівник ці “золоті співвідношення” напрацьовує з досвідом. У мене суміш приблизно така: 3 частини готового магазинного торф’яного грунту для антуріумів (сенполій, ароїдних – не принципово, дивлюся щоб була потрібна кислотність). 1 частина дрібної кори, 1 частина перліту, 1 частина сухого моху, 1 частина дрібного кокосу. Вугілля – трошки (якщо є). Грунт виходить дещо плотнуватий, АЛЕ! Я не часто поливаю і вологість повітря у мене в кімнаті 75-80%.

Тут можна почитати докладніше як перевірити коріння та як пересадити антуріум – описую весь процес і показую у невеличкому відео.

Корисні мікроорганізми в субстраті для антуріума

У природі коріння антуріумів росте не в стерильному середовищі. Воно взаємодіє з різноманітними бактеріями та грибами, які живуть у ґрунті, органічних рештках і безпосередньо біля кореневої системи.

Частина цих мікроорганізмів бере участь у розкладанні органіки, перетворенні поживних речовин на доступні для рослин форми та пригніченні розвитку деяких збудників захворювань. Тому здорова мікрофлора субстрату може бути корисною і для кімнатних антуріумів.

Серед біологічних препаратів, які використовують у рослинництві, є засоби на основі бактерій Bacillus subtilis (сінна паличка), грибів Trichoderma, а також мікоризних грибів.

Сінна паличка (Bacillus subtilis) — бактерія, окремі штами якої здатні пригнічувати розвиток патогенних мікроорганізмів. Її використовують у біологічних фунгіцидах, зокрема у препаратах на кшталт Фітоспорину. Деякі штами Bacillus subtilis досліджували безпосередньо на антуріумах, зокрема щодо захисту від бактеріального опіку.

Триходерма (Trichoderma) — рід грибів, представники якого можуть конкурувати з патогенними грибами за поживні речовини та простір, а також взаємодіяти з корінням рослин. Такі мікроорганізми використовують для підтримки здоров’я кореневої системи.

Мікоризні гриби утворюють симбіоз із корінням рослин. Грибниця допомагає кореням отримувати воду та мінеральні елементи з більшого об’єму субстрату, а рослина забезпечує гриб органічними речовинами. Для Anthurium andraeanum у дослідженнях підтверджено позитивний вплив інокуляції окремими арбускулярними мікоризними грибами на ріст рослин.

Використання таких препаратів може бути корисним під час пересадки, укорінення молодих рослин або вирощування антуріумів у субстраті з невеликою кількістю природної мікрофлори. Проте це не обов’язкова умова успішного вирощування.

Важливо також розуміти, що корисні мікроорганізми не компенсують помилок у догляді. Вони не врятують коріння, яке постійно перебуває у мокрому, позбавленому повітря субстраті, і не замінять правильного поливу. Тому головним завданням залишається створення сприятливих умов для кореневої системи, а біологічні препарати можуть бути лише додатковим інструментом догляду.

Чи можна вирощувати епіфітний антуріум без горщика?

Так, деякі епіфітні антуріуми можна вирощувати на спеціальних опорах або шматках кори, подібно до орхідей.

Для цього використовують коркову кору або іншу стійку до вологи основу. Корені обережно розміщують на поверхні, за потреби прикривають невеликою кількістю сфагнуму та фіксують рослину так, щоб не пошкодити кореневу систему.

Проте такий спосіб вирощування має свої особливості. На відкритій опорі коріння висихає набагато швидше, ніж у горщику. Тому потрібна висока вологість повітря, регулярне зволоження коренів і уважний контроль за станом рослини.

У звичайній квартирі вирощування в горщику з правильно підібраним субстратом зазвичай простіше та практичніше.

Полив антуріума: чому важливо не допускати застою води

Навіть найкращий субстрат не гарантує здоров’я рослини, якщо неправильно організований полив.

Антуріуми люблять вологе середовище, але це не означає, що їхнє коріння повинно постійно перебувати у мокрому ґрунті. Для нормального дихання кореням потрібен кисень, а у повністю насиченому водою субстраті повітряні проміжки заповнюються водою.

Тривале перезволоження призводить до нестачі кисню, погіршення роботи коренів і розвитку гнилей.

Тому незалежно від того, чи росте антуріум у торф’яній суміші, корі з перлітом або майже повністю мінеральному субстраті, застою води біля коріння допускати не можна.

Поливайте рослину після того, як верхній шар суміші трохи підсохне. Орієнтуватися лише на календар не варто: швидкість просихання залежить від температури, освітлення, вологості повітря, розміру горщика та складу субстрату.

Після поливу обов’язково зливайте воду з піддона або зовнішнього кашпо. Не залишайте горщик надовго у воді.

У прохолодний період, коли ріст рослини сповільнюється і субстрат просихає повільніше, поливи зазвичай потрібні рідше.

Пам’ятайте: для антуріума важлива не постійна вологість субстрату, а правильне чергування зволоження та доступу повітря до коріння.

Висновок

Правильно підібраний субстрат — одна з основ успішного вирощування антуріумів. Він має враховувати природний спосіб життя рослини, забезпечувати коріння вологою, поживними речовинами та достатньою кількістю повітря.

Для більшості популярних кімнатних антуріумів підійде пухка суміш на основі торфу, кори та перліту. Епіфітним декоративно-листяним видам можна зробити більш структурний субстрат із більшою часткою кори, а для наземних — збільшити частку органічної основи.

Але незалежно від рецепта, головне правило залишається незмінним: коріння антуріума не повинно постійно перебувати у воді.

1 коментар до “Ґрунт для антуріума: який субстрат обрати та як приготувати самостійно”

  1. Сповіщення: Як пересадити антуріум з магазинного грунту?

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Прокрутка до верху